Моя педагогічна філософія

«Моя педагогічна філософія»

        Різними шляхами приходять люди до справи свого життя, вибору професії. Мій шлях - не виняток. Мріючи з дитинства працювати учителем, закінчивши педагогічний коледж, а трохи згодом і гуманітарно-педагогічний інститут, я прийшла працювати до школи. І з того моменту, як  переступила її поріг, усе життя моє стало абсолютно іншим: цікавим, незвичайним. Я відчула, зрозуміла всім серцем, що я потрібна, мене люблять, чекають. Школа дійсно стала для мене другою домівкою: тут мої діти, мої учні, друзі-коллеги. Ще засвоюючи таємниці мудрості педагогічної науки, я зрозуміла, що будь-якому вчителеві не тільки потрібно навчити дітей певному предмету, але й знайти шлях до серця кожного учня, зробити так, щоб дитині було цікаво вчитися і пізнавати світ, цікаво жити в цьому світі.

        Кожному педагогу необхідно знайти золоту середину між любов'ю до професії та любов'ю до дітей. Тисячу разів правий великий Л.Н. Толстой: «Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде хороший учитель. Якщо вчитель має тільки любов до учня, як батько, як мати, він буде краще того вчителя, який прочитав усі книжки, але не має любові ні до справи, ні до учнів. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий учитель». Працюючи в школі, я прийшла до переконання: щоб стати досконалим учителем, майстром своєї справи, треба не тільки відмінно знати певний предмет, любити дітей, а й прагнути йти в ногу з часом, поважаючи старі традиції і не боячись нововведень, вивчати нові технології та методики у викладанні, постійно вчитися, вдосконалюватися самому, творити, не зупиняючись на досягнутому. Саме такі високі вимоги стоять до професії вчителя, бо його місія полягає не тільки в навчанні, але й у вихованні майбутнього громадянина.

        Гамлет намагався відповісти на вічне питання: бути чи не бути? Для мене таке вічне питання: як зацікавити кожного? Виходячи зі свого досвіду, з досвіду моїх наставників, колег, я прийшла до вирішення цього питання: треба залучати дітей до творчої діяльності як на уроках, так і в позаурочній діяльності, щоб діти вчилися бути творцями. Саме через творчість дитина краще засвоює будь-який предмет. Я не шкодую про обраний шлях. Робота приносить мені велику насолоду, бо це радість відкриттів і подолання труднощів, це постійна незадоволеність досягнутим та пошук рішень. Я вчу і вчуся у своїх учнів, відповідаю на їхні не завжди легкі питання. Нам разом цікаво. Я любила школу, як учениця. Подивившись на неї очима учителя, я полюбила її по-іншому. Готуючись до уроків, заздалегідь вже чекаєш певних результатів, емоцій. Тому намагаюся, щоб мої уроки та позакласні заходи були цікавими. Для цього використовую методику нестандартного уроку. Це і урок-подорож, урок-гра, групові форми роботи, створюю проблемні ситуації, спонукаючи дітей до пошукової діяльності.

        Моїм девізом став мудрий вислів: «Допомагаючи підійнятися іншому на гору, ви й самі наближаєтесь до вершини».